ЗАРОБІТЧАНЕ, Киев

Есть в наличии
UAH 1 грн. /шт.
КАК МЫ ЖИВЕМ? ... И почему так бывает? Давайте подумаем вместе!
Не забудьте поделиться
Поставщик
  • Описание
  • Оплата и доставка
  • Оставить отзыв

Заробітчани

21.12.2011 року

Отак вже трапилось, що ми,

Всі разом - раптом сталося

Без роботи і майбутнього

З сім’ями зісталися.

Заводи, фабрики - дивись

Стоять , як постаменти

Немає там життя того,

Повсюди екскременти.

І не зове гудок людей

Як було то до цього

Як жити людям – ти скажи?

Ох! Це вже не відомо.

Приватні стали ті заводи

І фабрики – Аякже!

І ти , мій друже, теж співвласник

Це тобі щось каже?

Надурили , розібрали

Всі ті підприємства

Нема більша комунізму

На шматки рве серце

Олігархи, комуністи ,

Тушки – демократи

Тільки мелють язиками

А нас же… багато!

Куди дітись інженеру,

Ховаючи очі, ?

Бери торбу – і на ринок

Із ранку до ночі

А у дома в тебе діти?-

Їсти хочуть, жити…

Що робити батьку тепер

На цьому вже світі?

А з екрану танці , шманці

Голі баби, ціцьки

Люди мовчки зиркають

На оті «гостинці»

От би їм хоч трошки того,

Що там, на екрані…

Ти прикинь на себе друже

Поїж віртуально…

Оте сало, що в сараї

Ти ростив все літо

Ту пшеницю, що на полі

Просіяв на сито

А… ти хочеш щось купити?-

Жити хочеш краще? -

То дорога тобі, друже,

За море … у чащи…

В найми… в рабство

Хто як хоче - таких там багато

Покидали сімї люди

І ну ж бо… тікати

Від без виходу - що зробиш

Ідуть люди пішки

Хто , як може виживає

Десь заробить трішки

Там, в Італіїї чи Польші

Жебраки , як воші

Ось тепер іще й козачки

З козаками босі

Поховавши ті дипломи,-

Навіщо я вчився?

Носять горшки з під бабусі,

Десь там зачепився…і

Ну і що? А би платили…

Нам цього і треба.

Про майбутнє ми забули-

Їсти ж що ж же треба?!

А хто дома залишився? -

Чоловік та свині…

Що він робить? - А нічого…

П’є горілку й нині

Ті, хто ще не втратив духа

Десь там щось майструє

Копається у городі

В наймах десь будує

А не буде – То й нічого…

Якось там то буде

Може вибори… тоді

Сотню я здобуду…

Продам я свою країну

За кілограм гречки

З’їм її сьогодні… завтра –

Пустенькі мішечки…

Ось такі ми стали – Бачиш?

Де мораль? Для чого?

Якщо треба їсти дітям…

А як же - про Бога?

Молода дружина й мати

Зібрали торбинки

Взяла пусті гаманці,

Що лежали в скринці

І подались до столиці

На базар – А як же?

Чоловік - в Росію їде

Будувати… каже.

Нема сімї більше тута

Всі десь щось там роблять

А діти – вони самі

До школи тут ходять

Ні ! Не в школу, а до школи

Збираються разом

Як ті вовки молоді

Збирають заразу

Яка там мораль люди! Гляньте!

Яка вдячність ! - Де там!

Ростуть наші діти самі

Як у тому гетто.

Безпритульні , покинуті

В інтернатах … бідні

Не мали ніколи вони

Ні сімї , ні рідних

Б’ються , баряться , як можуть-

А що ж їм робити?

Мати десь там в Італіїї

А батька - убито..

Ніхто їм не подасть руку

Не дасть їм поради

А як хочеться , щоб батько

Якось дав їм ради

Підняв на руки , посміхнувся

Тренував у спорті

Піклувався, хвилювався

У їхній роботі

Як хотілося б сирітці

Хоч якогось татка…

Хай п’яненького , худого

Там, в маленькій хатці

Він тоді усе здолає

Є у нього батько…

Він п’яниця…. То нічого

Їх таких багацько

Отаке воно буває

Якщо дурні люди

Але ж все однак минає

І що воно буде?

Як же страшно десь за морем

Самому десь жити

А ще важче тут, удома

Сім’ю загубити…

Подивись, його дружина,

Як сказати донці?

Десь кочує по Росії

В дирявій сорочці

Там знайшовся чорномазий-

Утіха для жінки

Ну а чоловік десь дома

Вже згорів з горілки

Він самотності, від того

Що нема надії

Розломили вони сімю

На дві половини

Ну а сини ? Де вони?

Десь тут живуть рядом…

Батько бореться, як може

Ох! Як би всі разом…

Учив , учив він синочків

За останні гроші

А сам стругав, майстрував

На ногах - калоші…

Отримали його дітки дипломи

Щасливі…

Інженери педагоги…

Де вони до нині?

Десь тепер вони в столиці

Сторожами ходять

Відривають… закривають -

Олігархам годять

А батько з ранку вранці

Вже мотор заводить

Возить, возить, возить, возить…

Десь він щось заробить…

Щоб навчалася дитина,

Щоб колись сказала

Мене батько підіймав

Мати все віддала…

Але ж… учень забуває

Свого педагога

Батько сину не потрібний

Коли став на ноги

Який він авторитет? -

Все взяли у нього

Слово його для синів

Не значить нічого

Навпаки - син скаже просто

Що зробив такого?

Я сам виріс… сам навчився

А ти тут до чого?

Він, здоровий і високий

І диплом в кармані

Це його ти так підносив

У густім тумані

На руках свої могутніх

Підіймав синочків

Щоб не знали вони горя

Щоб були в них дочки

А дружина десь далеко

Десь в столиці милій

Стоїть вона на базарі

У хустинці сірій

Переспить десь у кіоску

Десь на розкладушці

От приїхала додому

Глянь – а дома пустка…

Все занедбано, попріло

Щастя у коморі

Нема більше чоловіка

Десь він у другої

Сіла жінка на подвірї

Заплакані очі

Що ж ти мила наробила?

Де були ті очі?

Як так просто все зламалось

Нема сімї більше

Думало, що краще буде

А стало ще гірше

Отаке то воно щастя

Коли їсти треба

Жити треба по моралі

Погляньте на небо

Скільки сімей розламалось

Від «такого щастя»

Жити треба разом друзі

Щоб щастя багаття

Горіло у темряві

Тепло давало

І сімя разом боролась

Батьку помагала

Щоби діточки – синочки

Душу свою мали

Поважали… і з вдячністю

Батьків цінували

Щоб підставили плече

Коли важко батьку,

Щоб приїхали тоді

Коли треба хатку

Старесеньку оту

Що життя давала

Підняти , покрити

Щоб жила, щоб знала

Що всі разом – це є сила

А один – нічого

Навіть, якщо Олігарх

Все рівно – від Бога

Отаке то вже життя

Ви не знали? - Люди…

Пам’ятайте, що таке

Колись з вами буде…

Другие товары компании

Товары других компаний

Книги по философии в Киевской области, Книги по философии в Белой Церкви, Книги по философии в Броварах, Компьютерная литература в Киевской области, Юридическая литература в Киевской области, Электронные книги (ПО) в Белой Церкви, Экономическая литература в Белой Церкви, Бизнес литература в Броварах

Добавить компанию
бесплатно